Інституційні структури

Керівництво

Ефективне керівництво має походити з найвищих щаблів влади у країні або включати її представників, таких як Президент або Прем'єр-міністр/Віце-Прем'єр-міністр, з тим, щоб ефективно об'єднувати високого рівня представників відомств і зацікавлених сторін. Рішення керівництва повинні проводитися дієвою командою проекту, включно з ефективним процесом побудови консенсусу, який дає змогу отримати рекомендації і результати Плану дій СНВР.


Composition.jpg

Процес зміцнення потенціалу щодо процесу розробки Плану дій СНВР охоплює комплекс ключових параметрів дизайну і стратегії процесу, включно із процесом, який є:

• Комплексним;

• Багатоцільовим

• Поетапним;

• Ґрунтується на фактах;

• Загальна участь;

• Керується консенсусом;

• Керується імплементацією;

• Об’єктивний.

Distinctive.jpg


Участь у процесі плану дій СНВР охоплює ряд рівнів осіб і різноманітних установ, всі з яких мають визначені і скоординовані ролі, включно з такими:

• Ініціатор і Наглядовий орган;

• Організатор, Координато і Директор проекту;

• Команда технічно-організаційної допомоги;

• Відомства, включно з керівництвом і технічними рівнями;

• Зацікавлені сторони, включно з тими, на кого впливають або цікавлять відповідні теми, практиками, новаторами, поборниками, спеціальними громадами;

• Додаткові експерти, за потреби, у секторах і тематичних областях;

• Громадськість.

Ключовими призначеннями в рамках процесу Плану дій 'СНВР є такі:

• Призначення Ініціатора за схвалення Президента і/або Прем’єр-міністра;

• Призначення наглядового/керівного комітету у складі представників міністерств і відомств на найвищих рівнях (наприклад, Міжвідомча комісія);

• Призначення директора проекту, організатора і координатора (окремі особи), а також команди організаційно-технічної підтримки;

• Призначення Урядового планувального комітету з відомчими контактами, обов’язками щодо залучення неурядових зацікавлених сторін до планування;

• Призначення органу зацікавлених сторін і технічних робочих груп;

• Механізми взаємодії з Парламентом для забезпечення співпраці.

Зацікавлені сторони знаходяться у ядрі процесу вироблення рішень і надають дорадчі рекомендації і результати ініціаторові, який забезпечує підтримку і нагляд. Склад і відбір зацікавлених сторін є критичним процесом, який буде значною мірою впливати на наслідки процесу.

Організатор, директор, менеджер проекту

Необхідна команда підтримки високого рівня для забезпечення належного втілення директив ініціатора в ефективний процес встановлення фактів і вироблення спільних рішень. Це передбачає координацію діяльності багатьох людей, які виконують різні ролі у ході складного послідовного процесу. Ключовими ролями високого рівня є ролі головного організатора, директора проекту і менеджера проекту.

Урядовий планувальний комітет

Залежно від дизайну процесу, відомства можуть бути частиною групи зацікавлених сторін і/або складати собою окрему відомчу планувальну групу, що надає підтримку зацікавленим сторонам і співпрацює з ними. Ця група повинні охоплювати всі відомства країни на рівні керівництва і співробітників. Така діяльність може вимагати значних зобов’язань щодо часу.

Команда технічно-організаційної допомоги

Команда технічно-організаційної допомоги забезпечує кожній з технічних робочих груп наявність адекватної підтримки для встановлення фактів і вироблення рішень щодо варіантів політики. Члени цієї групи повинні мати належні кваліфікації, включно із здатністю:

• Створювати можливості для розробки рекомендацій і результатів;

• Забезпечувати незалежний, об’єктивний, експертний технічний потенціал;

• Забезпечувати нейтральну, безконфліктну технічну організацію;

• Гарантувати рівний доступ до знань і методик для всіх сторін;

• Гарантувати повну інформованість і доступ до рішень.

Рішення щодо планування і аналізу

Для забезпечення результативності процесу Плану дій СНВР необхідно прийняти ряд ключових рішень. Це рішення щодо таких питань, як:

• Модель формування консенсусу;

• Критерії і протоколи рішень;

• Основні правила і настанови;

• Комунікаційні протоколи.

Модель формування консенсусу

Процеси формування консенсусу є найбільш результативними коли вони є чіткими і послідовними і дотримуються перевірених методик. Деякі ключові елементи успішної співпраці і формування консенсусу включають такі підходи:

• Відкрите прийняття рішень і керівництво;

• Неупереджена організаційно-технічна підтримка

• Попереднє, а потім спільне встановлення фактів і спільна розробка політики;

• Колегіальна розробка рекомендацій, результатів;

• Технічний консенсус, потім — консенсус щодо політики;

• Ітеративний процес для досягнення остаточної узгодженості;

• Процес співробітництва, а не суперництва;

• Прагне але не вимагає консенсусу.

Критерії і протоколи рішень

Критерії рішень повинні встановлюватися таким чином, щоб скеровувати зацікавлені сторони і технічні робочі групи у застосуванні процесу встановлення фактів та опрацювання рішень. Ключовими елементами є такі:

• Зв’язок із цілями СНВР, забезпечення втілення мети і цілей;

• Покриття, зміст і розширення каталогів дій;

• Покриття базових ліній;

• Встановлення пріоритетності проектів варіантів політики/механізмів;

• Дизайн окремого проекту політики/механізму;

• Фокусні точки аналізу впливу;

• Фокусні точки стратегії імплементації.

Комунікаційні протоколи

Комунікаційні протоколи захищають результативність і цілі процесу Плану дій СНВР і забезпечують порядок і продуктивність. Основними засадами є, зокрема, такі:

• Ініціатор має виключне право виступати від імені процесу;

• Директор проекту або Координатор та Організатор відповідають за нагляд за груповими комунікаціями;

• Організатор(-и) відповідає за виробництво документів, розповсюдження серед зацікавлених сторін, технічних робочих груп;

• Зацікавлені сторони і відомства повинні підтримувати цей процес і висловлювати свої погляди в рамках процесу за допомогою конкретних інструментів;

• Учасники не повинні намагатися опротестувати групові рішення через звернення до зовнішніх чинників або вихід за рамки процесу;

• Рішення є лише проектами поки не будуть остаточно доопрацьовані;

• Рекомендації не мають обов’язкової сили.

Настанови щодо основних правил

Основні правила участі є також важливими для ефективного прийняття групових рішень і можуть включати ряд принципів, таких як:

• Учасники повинні домовитися підтримувати процес СНВР навіть якщо вони незгодні щодо певних питань і дій;

• Учасники повинні бути достатньо різнорідними і високого рівня;

• Втручання у дискусію повинно бути конструктивним і конкретним;

• Процес має проходити своєчасно від одного кроку до наступного без відставання;

• Ролі і сфери відповідальності повинні бути чіткими і повинні поважаться.

Рішення щодо плану роботи і шаблони

План роботи проекту буде скеровувати повсякденну діяльність і завершення завдань і надаваних результатів. Він повинен містити ряд ключових елементів, таких як:

Мета і цілі — початкові, проміжні, кінцеві, середньострокові, довгострокові ;

• Кінцеві продукти — звіт з рекомендаціями щодо результатів, детальних напрямків політики і заходів, механізмом імплементації і планом;

• Завдання і надавані результати — попередні завдання, запуск, проведення, завершення;

• Строки та етапи;

• Учасники — відомства, зацікавлені сторони, технічні робочі групи, треті сторони, громадськість, спостерігачі, керівництво організаційно-технічної команди;

• Ролі і сфери відповідальності — потреби і перешкоди щодо потенціалу, особи, що приймають рішення, технічна та організаційна підтримка, робота із спостерігачами;

• Потреби щодо бюджету і фінансування, перешкоди і шаблони.

Нагляд і координація

Нагляд за процесом забезпечує позитивні і функціональні відношення між ініціатором та органами робочих груп зацікавлених сторін і технічних робочих груп через належний нагляд і координацію. Це, зокрема, передбачає такі ключові ролі:

• Нагляд здійснюється Ініціатором, часто з допомогою Керівного комітету або призначеного Менеджера процесу;

• Координація виконується спільно Директором проекту, Організатором, Менеджером проекту і Головою для здійснення процесу Плану дій;

• Управління Групою відомств і зацікавлених сторін здійснює організаційно-координаційна команда, яка реагує на потреби Ініціатора;

• Додаткова технічна та організаційна допомога надається Групі відомчих зацікавлених сторін і пов’язаним Технічним робочим групам.